ВОГНИК ЖЕВРІЄ. МАЄ ГОРІТИ!

Можливо, декому здасться дивним твердження про те, що «пік» розвитку культури на селі припадає на 60 – 70-ті роки. Але ж… Пригадаймо ті часи. Лелюхівка, Малий Кобелячок, Стовбина Долина, Коби, Судівка, Богданівка, Писарівка, Крута Балка, Соколова Балка, Лівенське, Лисівка, Шедієве – це неповний список сіл, де клуби та будинки культури зведено саме тоді, на честь піввікового ювілею Великого Жовтня. «Молодші» від них лише Великокобелячківський та Великосолонцівський. Отоді справді «гриміла» наша художня самодіяльність – районні огляди-конкурси, фестивалі зазвичай тривали два дні, бо самих лише хорових колективів скільки було – в Нехворощі і Старих Санжарах, у Сухій Маячці і Крутій Балці, в Кунцевому і Драбинівці, в районній лікарні і в Новосанжарській школі, в «Червоному промінні», експедиції глибокого буріння, на шкірзаводі і меблевій фабриці. А ще ж драматичні, танцювальні, гуртки художнього читання, оркестри, ансамблі, троїсті музики. І кожному хотілося продемонструвати своє мистецтво.

Та поступово культура на селі почала занепадати. Правий був колись один наш університетський викладач, котрий стверджував, що «ящик» (мав він на увазі телебачення) призведе до того, що і кінотеатри опустіють, і самодіяльне мистецтво стане приреченим. Слава Богу, не на всі сто відсотків збулися ці передбачення, однак… Пригадаймо недалекі часи, коли по цеглині розібрали «центри культури» в Кобах, Малій Перещепині, Лисівці Пологах-Низ, коли стали пустками Попівський, Нехворощанський бригадний, Судівський та інші клуби. Більшість клубних закладів було обезструмлено, залишено без опалення, не виділялись кошти ні на ремонт, ні на придбання музичних інструментів та костюмів для самодіяльних артистів. Часто наголошувалось, що культура фінансується за залишковим методом. А хто, скажіть, відірветься від телевізора в теплій хаті для того, щоб сходити до холодного незатишного клубу?

В останні роки районна влада зрештою і за культуру взялася. І з райбюджету виділяються немалі суми, і спонсори-благодійники щедрішими стали, так що хоч до бєлгородців ще далеко, але й ми вже маємо чим похвалитися. Значні обсяги робіт проведено в багатьох клубах та будинках культури у Соколовій Балці, Драбинівці, Богданівці, Малому Кобелячку, Шедієвому, Сухій Маячці, Писарівці та інших селах. Проте це лише початок.

На минулому тижні в райдержадміністрації та в районній раді проведено зустріч-співбесіду очільників району з керівниками клубних закладів. Дехто назвав цей захід «пропуском», проте доречніше буде сказати по-іншому: це була предметна розмова про те, чого вдалося досягти, які проблеми непокоять працівників культосвітньої ниви і що треба зробити в перспективі.

Зовсім недавно очолила будинок культури в Лелюхівці Ніна Синягівська. «Багато чого доводиться починати з нуля. Та вже побачила вузькі місця. Селу потрібен хореограф – про це заявляли і в школі, і в дитячому садку. Гадаю, що саме в тісній співпраці з школою і дитсадком запорука відродження клубної роботи. Нам поки що дуже важко, бо ж матеріальна база на нулю! Нічого з музичних інструментів немає. Аби провести дискотеку, прошу молодого жителя села, щоб привозив свою апаратуру». А ще директорка розповіла, що почала підготовку до проведення Дня села. Керівники району радили тісніше співпрацювати з сільською владою та місцевими господарниками, самим заробляти гроші, здаючи в оренду вільні площі.

Завідувачка Маячківського клубу Наталя Ямпольська розповіла, що приміщення перекрито, приведено в порядок фасад, зараз теж тривають ремонтні роботи. Але проблем ще багато. «Часто нам дорікають, що за приміщенням багато сміття. Ми вже втомилися його прибирати. Після кожного базарного дня реалізатори зносять сюди всякий непотріб, а нам прибирай». Та все ж завершила на оптимістичній ноті: із сільською владою, і з школою стосунки нормальні, немало цікавого зроблено, ще більше в планах.

В непростих умовах доводиться працювати недавно призначеній на посаду директора Малоперещепинського будинку культури ветерану педагогічної праці Людмилі Баштовій. У приміщенні колишнього сільмагу, пристосовуваному під заклад культури, холоднеча – більше трьох годин не витримаєш. Тому заняття гуртка декламаторів доводиться проводити в бібліотеці, а співочий гурток збирати на репетицію в школі. Майже таке і в Полузір’ї. Колись церковне, а тепер клубне приміщення опалювати взимку ніяк – дерев’яне ж. Тож драмгуртківці, інші культармійці збираються на репетицію в кабінеті сільського голови або ж вдома у директорки будинку культури. Не опалюється клубне приміщення і в Сухій Маячці, окрім директорського кабінету. А творчий потенціал у селі який! Недалекі ті часи, коли сільський хор, якому було присвоєно звання народного самодіяльного, гримів на всю область. Тепер би художнього керівника мати та тепло в будинку культури – можна відродити колишню славу.

Було про що доповісти директорам Шедіївського, Соколовобалківського, Драбинівського, Нехворощанського, Великосолонцівського, Малокобелячківського, Мар’янівського, Писарівського, Кустоловського, Старосанжарського та інших будинків культури і клубів. Але й без зауважень не обходилося, бо ж ні про один не скажеш, що роботу можна оцінити за найвищим балом. Тож голова райдержадміністрації Сергій Шовкопляс, голова районної ради Володимир Левицький, заступник голови РДА Іван Солодовник, заступник голови районної ради Микола Перерва давали слушні поради, як і в умовах фінансової кризи знаходити вихід із становища, активізувати роботу культосвітніх закладів. У нинішньому році заплановано провести спочатку місцеві, затим районний огляд-конкурс самодіяльного мистецтва до двадцятиріччя Незалежності України. Це досить відповідальна справа, свого роду екзамен для культармійців. Тому вже сьогодні слід активно готуватися до цього. Сільські клуби та будинки культури мають стати справжніми осередками духовності і краси, біля кожного з них слід закласти найкращі в селі клумби, які б стали своєрідними візитними картками села. За позитивними приклади на Бєлгородщину можна й не їхати, передовий досвід у цьому напрямку поруч – досить побувати в Соколовій Балці.

Районна влада триматиме під контролем роботу клубних закладів. І звичайно ж, дбатиме про те, щоб були вони належним чином об лаштовані та забезпечені всім необхідним.

Петро ЖАБОТИНСЬКИЙ